У наш час все більше батьків хотіло б, щоб його дитина володіла угорською мовою та стала повноцінним членом свого регіону. Як ми вже відзначали в попередній статті, дирекція школи, педагогічний колектив з особливою увагою стежили за навчальними досягненнями учнів 3-11 класів, серед яких все більше та більше україномовних дітей. Ми цікавилися думкою вчителів, учнів, провели анкетування серед батьків - українців, просили поради від психолога.
Вчителі угорської мови та літератури, що викладають у старших класах, звертають увагу на ті труднощі, з якими стикаються україномовні учні, що прийшли до нашої школи. Вони мають слабкий або відсутній словниковий запас з угорської мови, важко адаптуються, або взагалі не можуть ототожнитися з ритмом школи. Навчальна програма насичена, важко дається угорцеві на його рідній мові, а українська дитина, мучиться, страждає, не розвивається ні розумово, ані морально. Така дитина не може і не наздожене своїх ровесників.
У сьогоднішньому восьмому класі, де протягом останніх 3-х років прийшло 2-3 учнів-українців спостерігається вищеназвана тенденція. Серед них непомітно прогресу у навчанні та комунікативних здібностях угорською мовою. Але поряд з цим навчальні досягнення угоромовних дітей теж помітно погіршилися . Це результат того, що увага вчителів концентрується на тих, хто не розуміє навіть теми уроку, слабо володіє термінологією, кому потрібна більша допомога, а угорці б`ють байдики, їм нецікаві примітивні пояснення педагогів «руками-ногами». Якщо ж вчитель навчає угоромовну дитину – українець – пропадає, знання його відповідають нулю, адже не розуміє програмовий матеріал, не може його сприйняти, зрозуміти і усвідомити.
Класні керівники відзначають ту ж саму тенденцію. Ті учні, які слабо або зовсім не можуть висловитися угорською мовою, стають осторонь інших, замикаються в собі, відчувають себе лишніми у класному колективі. Адже у більшості випадків, зміна школи – це бажання батьків, а не дитини. У таких учнів помітний душевний перелом, що часто проявляється в агресії, протестах, обвинуваченнях, нестабільності в поведінці, депресивних явищах.
Вчителі української мови та літератури дотримуються думки, що учні, які прийшли з шкіл з українською мовою викладання, через певний період не показують той рівень навчання та спілкування, яким би мали володіти. Згодом у таких учнів виникають труднощі із правильним будуванням навіть українських речень. Програмовим матеріалом на належному рівні не володіють ні з угорської мови, але і з української – ні!
Психолог твердить, що українці, які прийшли до школи з угорською мовою викладання (або й навпаки ), губляться, не розуміють, що з ними та навколо них коїться . А це призводить до погіршення оцінок, виникають проблеми в самооцінці, за відсутності позитивних результатів, призводить до почуттєвих стресів. На основі проблем з самооцінкою, виникають проблеми з товаришуванням, у взаєминах з педагогами, батьками. Душевні стреси можуть фокусуватися на основі генераційних відмінностей або надмірних, непосильних чекань навколишнього середовища, близьких. Всі діти у стресових ситуаціях реагують по - різному. Але найчастіше вони не хочуть зламати ілюзій батьків відносно них, намагаються здійснити мрії рідних, хоча це їм дуже часто не під силу. Однак стресові ситуації у кожної дитини інакше впливають на зміни у нервовій та вегетативній системах. Якщо душевні та нервові стреси фокусуються тривалий час на одному із внутрішніх органів людського організму, то це неодмінно призведе до проблем зі здоров`ям ( наприклад проблеми з шлунком, підшлунковою залозою). Так можуть виникнути психосоматичні захворювання. Широкий спектр досліджень показав, що неспокій, некомфортність, незадоволеність собою, в значній мірі впливають на імунну систему людини, знижують її витримку та стійкість. Однак, якщо одна людина важко бореться з перешкодами, негараздами, стресовими ситуаціями, то для іншої – це дурниці і не викликає ніяких негативів. Кожна проблема, з якою ми спідкаємося в нашому житті, впливає на нашу душу, змінює її. Почуття, моральні установки та духовне єство - безумовно є першочерговими каталізаторами власного фізичного стану. Енергія наших думок впливає на нашу життєву енергію.
Вивчаючи відмінності у навчальних досягненнях україномовних та угоромовних учнів, заступник директора з навчально-виховної роботи дійшла висновку, що українцям важко даються гуманітарні дисципліни, географія та основи здоров'я. А з точними науками , «де не треба багато говорити», проблем не виникає.
Цікавим для нас є те, що наші старшокласники, які раніше прийшли до нас із шкіл з українською мовою викладання, прекрасно себе почувають, залюбки беруть участь у виступах , державних та національних святах.
Опрацьовуючи анкети, заповнені батьками першокласників, що прийшли до нас, не володіючи або слабо володіючи угорською мовою (31 учень), ми зробили наступні висновки:
- батьки 1-2 роки тому вирішили записати дитину саме до нашої школи;
- вдома, здебільшого, лише бабусі або дідусі розмовляють угорською мовою;
- 29 батьків хочуть, щоб їхнє дитя отримало атестат про закінчення школи у нас;
- за винятком одного з батьків всі бажають, щоб дитина продовжувала навчання за кордоном;
- більшість батьків впевнена що проблем з менталітетом у дитини не буде і впевнені , дитина скоріше всього буде мати менталітет угорця;
- всі батьки одноголосно притримуються думки, що лише тоді його дитина може адаптуватися до угорського середовища, вивчити чужу для них мову, якщо батьки разом з нею вивчать угорську неслов'янську мову.
Для того, щоб кожен наш майбутній батько або той, хто цікавиться угорською ментальністю, бажає вивчити мову, ознайомитися з нашими звичаями та традиціями , а не лише бачить економічну сторону та поклик моди часу, Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 імені Жігмонда Перені оголошує набір 5-6 річних дітей у підготовчу групу з 1 квітня з метою підготовки малечі до школи з боку удосконалення знання угорської мови, а також запрошуємо всіх бажаючих на день відкритих дверей «Маївку», що відбудеться 6 травня.
Вищеназвані думки ми виклали на папері не з метою відговорення батьків від того, щоб дитина навчалася у стінах нашої школи. Ми хотіли б, щоб кожен батько зрозумів наскільки це нелегке рішення, як вагомо, всебічно його треба обдумати, адже вирішується доля найдорожчого, що маємо – дитини. Не споглядаймо це нелегке питання через рожеві окуляри, тим паче не хотімо бути іншими, ніж ми є, бути інде, аніж ми живемо. Якщо ми на рідній землі не почуваємося вдома, домівки на чужині ніколи не створимо!
Дирекція школи
Коментарi